Imagine dining in a European capital where you do not know the local language. The waiter speaks little English, but by hook or by crook you manage to order something on the menu that you recognise, eat and pay for. Now picture instead that, after a hike goes wrong, you emerge, starving, in an Amazonian village. The people there have no idea what to make of you. You mime chewing sounds, which they mistake for your primitive tongue. When you raise your hands to signify surrender, they think you are launching an attack.
Communicating without a shared context is hard. For example, radioactive sites must be left undisturbed for tens of thousands of years; yet, given that the English of just 1,000 years ago is now unintelligible to most of its modern speakers, agencies have struggled to create warnings to accompany nuclear waste. Committees responsible for doing so have come up with everything from towering concrete spikes, to Edvard Munch’s “The Scream”, to plants genetically modified to turn an alarming blue. None is guaranteed to be future-proof.
Some of the same people who worked on these waste-site messages have also been part of an even bigger challenge: communicating with extraterrestrial life. This is the subject of “Extraterrestrial Languages”, a new book by Daniel Oberhaus, a journalist at Wired.
Nothing is known about how extraterrestrials might take in information. A pair of plaques sent in the early 1970s with Pioneer 10 and 11, two spacecraft, show nude human beings and a rough map to find Earth—rudimentary stuff, but even that assumes aliens can see. Since such craft have no more than an infinitesimal chance of being found, radio broadcasts from Earth, travelling at the speed of light, are more likely to make contact. But just as a terrestrial radio must be tuned to the right frequency, so must the interstellar kind. How would aliens happen upon the correct one? The Pioneer plaque gives a hint in the form of a basic diagram of a hydrogen atom, the magnetic polarity of which flips at regular intervals, with a frequency of 1,420MHz. Since hydrogen is the most abundant element in the universe, the hope is that this sketch might act as a sort of telephone number. | Припустимо — це вечеря в європейській столиці. Ви не знаєте місцевої мови. Офіціант погано говорить по-англійськи, але не миттям, так катанням вам вдається замовити знайомі блюда в меню, то що ви їстимете і платитимете за це. Уявіть, щось пішло не так. Ви з'явилися голодними в амазонському селі. Там люди не мають анінайменшого представлення, що з вами робити. Ви імітуєте звуки жування і плямкання, які вони помилково приймають за вашу примітивну мову. Коли ваші руки підіймаються на знак капітуляції, вони думають, що ви починаєте атаку. Спілкування, не розуміючи контексту співрозмовника — це абсурдно. Наприклад, сховища радіоактивних відходів мають бути незаймані впродовж десятків тисяч років; проте з урахуванням того, що англійська мова усього лише 1000 років тому була частенько незрозумілою для більшості сучасних носіїв мови, організаціям виявилося важко створити попередження, що супроводжує ядерні відходи. Комітети, відповідальні за це, розробили все: від бетонних шпильок, що височіють, до "Крику" Едварда Мунка і генетично модифікованих рослин, які викликали тривогу. Але в житті немає гарантій, існує ймовірність. Деякі з тих же самих людей, які працювали над цими повідомленнями про відходи, також були частиною ще більшої проблеми : спілкування з позаземним життям. Це є темою "Позаземних мов", нової книги Даніеля Оберхауса, журналіста журналу "Підключений" (США). Нічого не відомо про те, як інопланетяни можуть сприймати інформацію. Пара табличок, відправлених на початку 1970-х років з Піонером 10 і 11, двома американськими космічними зондами, показують голих людей і орбітальну діаграму нашої сонячної системи, щоб знайти Землю.Елементарні речі, але навіть це припускає, що інопланетяни можуть бачити.Тому що шанси виявлення таких апаратові мінімальні, радіопередачі із землі, що летять зі швидкістю світла, скоріше, вступлять в контакт. Але як земне радіо має бути налаштоване на потрібну частоту, так і міжзоряне середовище має бути налаштоване на правильну частоту. Як інопланетяни випадково знайдуть, яка з них правдива? Табличка "Піонера" дає підказку у вигляді базової діаграми молекули нейтрального водню, магнітна полярність якого міняється через рівні проміжки часу, з частотою 1420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом у Всесвіті, є надія, що цей нарис може виступати як номер телефону. . |