| Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] | Off topic: Сучасна українська поезія Thread poster: Jarema
|
|---|
Jarema 
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Борис Гуменюк | Oct 9, 2023 |
***
Я вчора вмер.
Я лежу розкинувши руки у високій траві
І широко відкритими очима дивлюся у небо.
Я вчора вмер.
Так треба.
Щоб перемагати
Ми повинні постійно приносити криваву жертву війні.
Вчора настала моя черга.
Можна було змахлюват... See more ***
Я вчора вмер.
Я лежу розкинувши руки у високій траві
І широко відкритими очима дивлюся у небо.
Я вчора вмер.
Так треба.
Щоб перемагати
Ми повинні постійно приносити криваву жертву війні.
Вчора настала моя черга.
Можна було змахлювати
Поміняти жертву
Так роблять церковники
Коли замість власного сина
Він підсунув вівцю Господу
А коли й вівці стало шкода
Він посадив свого Господа на хліб.
У війни свій бог
Свої жерці й капелани
Не схожі на тих яких я бачив колись у Софійському храмі
А ви правильно робите коли молитеся на жінку з дитиною
Взагалі це мало не єдине що ви робите правильно
От тільки молитися треба кожній жінці з дитиною
Не лише одній.
Коли приходить час платити війні данину
Життя бійця можна відкупити
Обміняти його на життя трьох діток
Трьох діток чоловічої статі
Якщо жіночої – то вдвічі більше
Трьох жінок
Одна з них неодмінно мусить бути вагітною
І п’ятьох-шістьох старих.
Деякі так роблять
Через слабкість духу
Від страху
Здебільшого це притаманне солдатам темного війська.
Я так не зміг.
Звісно можна спробувати відкупитися кров’ю Господньою
Але це те саме що прикриватися в бою жінкою з дитиною
Тією зі стіни Софійського
Чи ось цією з передмістя Горлівки
Однаково
Адже це просто слабка жінка з маленькою дитиною.
Якщо ти солдат
Ти не повинен ніким прикриватися
Ти маєш усіх викупляти собою.
Виявляється вмирати зовсім не боляче
Жити – боляче.
У вас на землі усім так боляче!
Навіть звідси видно як вам боляче
Усе ваше життя –
Біль біль біль.
А тут – стільки неба!
Ви собі навіть не уявляєте скільки тут неба!
Неба за яке не треба битися
Неба якого вистачить усім.
(Небо нагадує дитячий конструктор
Це – як пазли
Які по одному кожна людина носить в собі.
Зберемо докупи усі пазли – отримаємо Небо
Зберемо значну частину – отримаємо значну частину Неба
А коли ти один у великому місті чи серед поля
Яка тобі корись з твого пазлу?)
Ніби все гаразд
Я – вмер
Бо так треба
Але десь потайки я вам заздрю
Я сумую за вами
Я страшенно за вами сумую
Заздрю вашому болю
І мрію колись повернутися
Щоб знову зустрітися з вами
Навіть якщо доведеться ще раз
Пройти крізь біль.
(Пам’яті Руслана, побратима, загиблого бійця батальйону «Айдар»)
***
«Заповіт».
Сьогодні знову копаємо землю
Цю ненависну донецьку землю
Цю черству закам’янілу землю
Тулимося до неї
Ховаємося в ній
Ще живі.
Ми ховаємося за землю
Сидимо в ній тихо
Наче малі діти за маминою спиною
Ми чуємо як б’ється її серце
Як вона втомлено дихає
Нам тепло й затишно
Ще живі.
Завтра ми вже будемо мертві
Може багато з нас
Може всі.
Не забирайте нас із землі
Не відривайте нас від матері
Не збирайте на полі бою наші рештки
Не намагайтеся наново скласти нас докупи
І – благаємо вас – ніяких хрестів
Пам’ятних знаків чи меморіальних плит.
Нам це не треба
Адже це не для нас – для себе
Ви ставите нам величні пам’ятники.
Не треба ніде карбувати наших імен.
Просто пам’ятайте:
На цьому полі
У цій землі
Лежать українські солдати
І – все.
Не віддавайте нас батькам
Не хочемо щоб батьки бачили нас такими
Нехай батьки запам’ятають нас малими дітьми
Неслухняними хлопчиками
З рогатками з синцями на колінах
З двійками у щоденнику
З повною пазухою яблук з сусідського саду
Нехай батьки сподіваються що ми колись повернемося
Що ми десь є.
Не віддавайте нас дружинам
Нехай кохані запам’ятають нас красенями
Такими які подобалися багатьом дівчатам
А дісталися їм.
Нехай вони запам’ятають наші гарячі губи
Наш гарячий подих
Наші палкі обійми
Нехай вони не торкаються нашого холодного чола
Наших холодних вуст.
Не віддавайте нас дітям
Нехай діти запам’ятають наші теплі очі
Наші теплі посмішки
Наші теплі руки
Нехай діти не торкаються тремтячими губами
Наших холодних рук.
Ось в цих окопах
Які сьогодні для нас тимчасове житло
А завтра стануть нашими могилами
Поховайте нас.
Не потрібно прощальних промов
В тиші яка настає після бою
Це завше виглядає недоречно
Це наче штурхати загиблого воїна
І просити щоб той встав.
Не треба панахид
Ми й так знаємо де тепер буде наше місце
Просто накрийте нас землею
І – йдіть.
Було б добре як би на тому місці було поле
Колосилося жито
Щоб жайвір у небі
І – небо
Багато неба –
Ви можете собі уявити якій хліб родитиме поле
Де лежать бійці?!
(В пам'ять про нас їжте хліб з поля
Де ми полягли.)
Було б добре якби на тому місці були луки
І багато-багато квітів
І бджола над кожною квіткою
Щоб надвечір приходили закохані
Плели вінки
Кохалися до ранку
А вдень щоб приходили молоді батьки
З малими дітьми.
(Не перешкоджайте дітям приходити до нас.)
Але це буде завтра.
А сьогодні ми ще копаємо землю
Цю дорогу українську землю
Цю солодку ласкаву землю
Пишемо гуртом саперними лопатками
На її тілі
Останній вірш української літератури.
Ще живі. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Ольга Брагіна | Oct 15, 2023 |
***
а тепер візьми цей віхоть зафарбуй білим плями смутку написи невідомою мовою колір бруду
колишні кохання хмиз що горить поки ти рахуєш до ста коли розвіється попіл за вітром
не тримай життя у підмурку каже дивись як все мало бути
мало річок у нашій області з�... See more ***
а тепер візьми цей віхоть зафарбуй білим плями смутку написи невідомою мовою колір бруду
колишні кохання хмиз що горить поки ти рахуєш до ста коли розвіється попіл за вітром
не тримай життя у підмурку каже дивись як все мало бути
мало річок у нашій області зафарбованих синім річок тобі пощастило
майже ніколи не закінчується мовчання літери печива на вагу
як смакує павутинка плечей бліда шкуринка молока життя яке треба вигадати
поки ще є час рахувати скільки тобі не додали хлібобулочних виробів
скільки не тримали не протязі для застуди
життя яке треба вигадати як ти виходиш з будинку йдеш повз автомати газованої рідини рожевого кольору
кидаєш монету ребром ось її профіль вона могла бути зовсім іношою
тамувати подих на кожному оберті стрілки затяжці на радянському капроні
все повертається туди звідки ні мабуть варто не дивитись у твої очі
білу цеглу нерозрізаних сторінок
***
світло вмикається наче життя незабаром почнеться знову кров теплу як втому мов кожну кватирку знайому ми будемо разом завжди ми потім зустрінемось знову
ми проговоримо кожну помилку кожен звук вода холодна стікає з рук нам не поговорити ці пластмасові квіти на свято знань приносять з горища діти нам нікуди це життя з-під підкладки подіти
ми мали радіти та вигадка все куди нас тепер несе історія що мала закінчитись знову ми вигадали серце як змову
як мову твою незнайому натомість нам кров на оцет перетворили повітря забрало всі сили
подивись у вікно це все те що насправді любили його існування доведене все це уламки життя
все це сміття що не прибирають на зупинках громадського транспорту вся ця нестримна втома дивись ми вдома
кожна цяточка на асфальті тобі знайома кожна риска від маркеру на шпалерах ось квітка ось лабіринт ось ми у лабіринті ось ми до центру його йдемо ось яскраве чи сіре тло
стіни пошарпані все що насправді було вся любов як останнє речення прочитати не стане сил світ хитає колиска тіла
плями від оцту змиває так наче згадати хотіла
***
начебто все це було не з тобою насправді
біль оминає яке у нас місто на карті
вся асиметрія слів невідомої мови
хай би не влучили в ціль підсвідомості змови
начебто все це було але далі все марно
тіло вертаючи душу вбиває безкарно
ось для пелюсток яскравих прозорих мов скло
кров'ю історії місто мов пекло і тло
для невідомості - я тебе тут пам'ятаю
тут надто темно для фото і темно для раю
наглої смерті карбункулів вбивства Різдва
все що ми маємо треба ділити на два
поміж собою і тим ким би мали ми бути
більше не буде для вічності в тебе спокути
я залишаюсь і стіни будиночка впали
хто ми були ні ми імені навіть не мали ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
всі рими відпливли як риби
кудись на нерест чи на схід
дороги не ведуть до риму
привіт
приліт
нова реальність
біль
основа
усіх божественних основ
ми починаємось зі слова
знов
а втім початок - не початок
і листопад - не листопад
лет�... See more всі рими відпливли як риби
кудись на нерест чи на схід
дороги не ведуть до риму
привіт
приліт
нова реальність
біль
основа
усіх божественних основ
ми починаємось зі слова
знов
а втім початок - не початок
і листопад - не листопад
летять у вирій сірі чаплі
і повертаються назад
щоб прорости у власній схимі
тотожність
день
як перший раз
усі любові в світі хибні
лише не в нас
скажи це вкотре і повіриш
і виграєш
почавши бій
хто буде вірним - буде вірним
шовково стелеться сувій
сумного неба що над нами
тримай за шворку бо втече
ріка відтінку амальгами
евакуація
плече
і я в тобі ненарожденна
немов пелюстка каяття
можливо чорна чи рожева
уперто схвалюю життя
***
я не можу більше оплакувати свою Батьківщину
я не можу більше її оплакувати наодинці
сонце заходить щодень трохи раніше
темрява наступає ‒ все іде наче так і треба
ніч добра ‒ ніч відпускає усі гріхи
відпускає тіні
озираєшся і не бачиш поряд нікого
з тих чиї імена варто запам’ятати
всі вони уже там у долині мовчазної трави
де немає ні болю ані страждання
лише життя безконечне…
жінка у сірому вовняному балахоні без рукавів
тихо виходить на поріг столітньої хижі
кличе до себе голубів і ворон
випускає з хлівця курей
готує сніданок для перехожих паломників
жінка яка заплуталась у павутині сумнівів і жалю
жінка яка не навчилася стріляти достатньо влучно
чи це я?
чи це ти?
ніхто не скаже
наша Батьківщина грається з нами у піжмурки
є ‒ нема
є ‒ нема
є ‒ нема
немає
ось і все
ну, що там у нас на сніданок?
***
звір зачаївся у травах ‒ лови його ніжно і чесно
літо минає укотре ‒ з надією на…
жінка потроху сивіє коси її нечесані
чорна її сорочка
дубова її труна
темні її галактики
світлі її опосуми
хто б приручив одного ‒ хоч найменшого з них
жінка нікому віддана
жінка ‒ поштові послуги
синій, неначе небо, що відцвіло, базник
зглянься і не відписуй їй ‒ більше не варто, голубе
всі ці твої поезії не привели кудись
сонце іще нас бачить ‒ ще нас воно оголює
але щоранку пнеться білий туман увись
так це і називається
так це і відбувається
знаєш ніхто не кається після любові що
просто собі минається
просто в собі минається
місто неначе маятник
наче фатальний маятник
річка вогнем замаєна
ліс корабельних щогл ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
***
Сідаєш в броню
наче у човен
накладаєш на очі
тактичні окуляри
замість монеток
і запливаєш у Стікс посадки.
Водій-механік Харон
впевненно мчить
у невідомість і достеменність
гуде двигун
наче перше слово
сьогодні твій Бог носить ле�... See more ***
Сідаєш в броню
наче у човен
накладаєш на очі
тактичні окуляри
замість монеток
і запливаєш у Стікс посадки.
Водій-механік Харон
впевненно мчить
у невідомість і достеменність
гуде двигун
наче перше слово
сьогодні твій Бог носить легкі плити
мультикамові брюки з наколінниками
хоча вони більше треба нам
аніж Богу
заряджає кулеметну стрічку
і хто його знає
чи сподобаються йому твої
тактичні окуляри з барахолки
і хто знає
де закінчується Стікс
і куди тебе занесе течія.
Головне
поправ окуляри
міцно притисни зброю до грудей
і дихай
дихай
дихай
бо
коли
ще.
***
В прифронтовому місті
чи певне уже фронтовому
добре
усі вже знають це місто
Купʼянськ
з обгорілими торговими вивісками
та розбитими бутиками у центрі міста
з памʼятником нескореному Бабаку
з гіпсу і якоїсь сітки
бо і в Бабака тепер є рани
але ми говоримо
що допоки стоїть бабак
стоїть і місто
маленький зубастий нескорений звір.
Тут
можна сказати
повітряна тривога по-замовчуванню
а тишу вмикають лиш на короткий час
але й вона умовна
бо тут і стволка і танчік на краях дістає.
В місті
тримає варту нескорений Бабак
звисають залишки великих літер
з вивісок аптек та салонів мобільного звʼязку
зникло сонце
от так наче його проковтнули
так як ковтають слово
коли грають у мовчанку
так як кит ковтає головоногого молюска
от є тобі й немає
вже який тиждень.
Коли ми поїхали
дали пʼятак бабаку
ей чюваче
за кілька днів повернемось
покинули межі міста
наче скинули з себе довгий сірий тренч
випірнули з води
чи з -під ковдри
нас накрило хвилею світла
ми дрейфували на промінні
наче на дошці для серфінгу
( кажуть я часто використовую метафори про їжу
а також згадую про море та серфінг
дійсно
чому я згадую
про море та серфінг
а інколи й про чайок
які викрадають твою картоплю-фрі
щедро змащену густим майонезом
ну от знову )
ми закидуваличь світлом
наче опіоїдами
вибігали на мокре скошене поле
лягали на холодну землю
наче на теплий морський пісок
і розчинялись
як рафінований цукор розчиняється
в гранованій склянці
з металевою підставкою
в руках у студентки
що повертається додому
в плацкарті «Ковель-Київ».
Сонечко
не хоче
на війну
покличу представників військкомату.
***
Змійка дороги вигинається
небо нависає
наче загроза
тук-тук
хтось стукає
світ
серце
змащене балістолом
працює як годинник
сонця
трісне
черпай
ложкою ока
гарбузяну кашу неба.
Повздовж дороги
вишикувались тополі та фруктові дерева
сходились над темно-бежевим килимом листя
наче на кіно-фестивалі
це від прильотів
запитує він
ні, це осінь
відповідаю я
тепла гарбузяна осінь
черпай її
ложкою ока. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
Ґеорґ Тракль
Ґродек
(переклад з німецької)
Увечері лісом осіннім розноситься грім
Смертельної зброї, золотаві рівнини
І сині озера, над ними
Похмуро котиться сонце; ніч обіймає
Загиблих солдатів, плач ошалілий
З їхніх розірваних вуст.
Але тихо ... See more Ґеорґ Тракль
Ґродек
(переклад з німецької)
Увечері лісом осіннім розноситься грім
Смертельної зброї, золотаві рівнини
І сині озера, над ними
Похмуро котиться сонце; ніч обіймає
Загиблих солдатів, плач ошалілий
З їхніх розірваних вуст.
Але тихо збирається в землях ланів
Хмара багряна, лютого Бога оселя
З пролитої крові та місячної прохолоди;
Всі дороги ведуть в чорну гниль.
Під гіллям золотим ночі й зір
Тінню блукає сестра милосердя крізь гай мовчазний,
Щоб привітати душі героїв, скривавлені голови;
І в очереті тихо лунають темні флейти осінні.
О, горда скорбото! на її вівтарі
Душ пекучий вогонь, що підживлює біль нестерпимий,
І ненароджені діти.
***
якщо мені попече обличчя вогнем
я заб'ю шрам татуюванням
це ж стосується інших частин тіла
татуха на обличчі надасть мені таємничості
татухи на інших частинах тіла вам теж сподобаються
якщо мені відірве руку
на протез я вдягатиму шкіряну рукавичку
можливо цих рукавичок буде цілий набір
можливо колір рукавички залежатиме від дня тижня
а може добиратиму рукавички під колір штанів
у мене багато штанів різного кольору
я люблю штани різного кольору
без обох рук доведеться записувати вірші на диктофон
або диктувати комусь хто опиниться поруч
або взагалі зав’язати з писаниною
тоді звільниться багато часу на читання
селін зачекався
кімната снів лінча
романи ґео шкурупія знову ж таки
марисю нікітюк теж загорніть
якщо мені відірве ногу
я ходитиму зі стильним ціпком
звісно ходитиму не так багато як раніше
і не так багато як зараз
але й важкими торбами
а тим паче трубами
уже ніхто не нагрузить
частіше туситиму з друзями вдома
або на районі
там красиво й до дніпра п'ять хвилин
але й про парк шевченка не забуду
закульгуватиму також у «купідон»
де молоді й вродливі українські поетки
пригощатимуть мене пивом
а я не відмовлятимусь
бо з якого б це дива я відмовлявся
я й до війни не відмовлявся
то чого б мені тепер відмовлятися
я ще й книжку підпишу
якщо руки будуть на місці
якщо мені відірве обидві ноги
сидітиму вдома здебільшого
але нарішаю крутого візка для виступів
мабуть машина знадобиться
у парк шевченка їздити
бо в метро я манав на візку
незручно буде
а ще незручно буде
каву в ларьку замовляти
це мінус звісно
але ти мені замовиш
звісно хотілося б аби ти
понад усе на світі хотілося б аби ти
усе віддав би
аби саме ти
та чого це я про сумне
вже третій день
повні берці піску
і запах хвої вранці
запах перемоги
колись ця війна
закінчиться
***
холодний дім
1
що за звір завиває вночі
серед покинутих зраджених сіл
голос його мов рука на горлянці порослої дубом гори
тінь його ніби дорога якою хіба що
раз на сто років сліпий подорожній пройде
і зникне ген-ген неначе метелик у чорній долоні
2
в цьому світі де відстані міряють помахом крил хуртовини
де трупи тепліші за всіх разом взятих живих
де пальці холодні як лоно байдужої жінки стискають горлянку
і сонячний крик задихається в прірві нутра
одного прозорого ранку
звір крижаний прибіжить на поріг
шкребтися в застуджені двері
піду відчиняти
стану білим
потім прозорим
потім нічим
3
в цьому лісі де вітер навік заблукав
і мурахи втекли і лишай не росте
лише ти
ти береза стара
кров твоя без смаку і без кольору
навіть землі не потрібна
жодна пташина
навіть безкрила
гнізда на тобі не зів’є
лиш інколи з хащів приходить
людина з могилами замість очей
пити твоє чорно-біле життя
4
білі замерзлі долоні мільйонами пальців
стискаються у кришталевий кулак
ти побачиш його серед зір
єдиний у світі
схожий на лиця
тих хто пішов
одночасно
одноманітно
5
завтра вранці
ще й треті півні не встигнуть налякати бездомних собак
ще й сонце не встигне повстати зі снігової могили
я вийду з холодного дому
я перетворюся на вовка й втечу в чорний ліс
я перетворюся на ліс і небо протну і кров потече
і закричать з переляку прозорі жінки на узбіччях твердої землі
я перетворюся на жінку і зваблю усіх хто не спить
вберу в себе сім’я холодне як сніг
плодитиму мертвих дітей
завтра вранці я зникну назавжди
залишивши в холодному домі
цілий стос непобачених снів
2016 ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
* * *
Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безл... See more * * *
Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів - суцільний живопліт.
Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде... після.
Життя триває. Точиться війна.
* * *
ЗОЛОТІ ВОРОТА
Асфальт в жагучих обіймах сонця
важко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями —
каліки дерева.
Квіти, закуті в бетон,
позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом,
Загнані в щільники люди.
Золоті Ворота шляху,
обтятому з обох боків.
Заґратовані Золоті Ворота
на шляху, що веде в нікуди.
Увійдеш з одного боку —
вийдеш в нікуди,
Увійдеш з другого боку —
вийдеш в нікуди.
Хтось побудував Ворота
з пелюстків Сонця.
Витікали з Воріт дороги — промені
до всіх країв та народів.
Хтось перетяв дороги,
перегриз хтось жили на руках Сонця.
Стоять заґратовані Золоті Ворота
на шляху, обтятому з обох боків,
раною на тілі Матері,
болем у моєму серці.
Золоті яблука котяться по рівчаках,
вимитих кров’ю.
Золоті яблука без зернят.
Бо висохла криниця,
І поливаємо Яблуню кров’ю.
А кури несуть яйця без жовтків.
А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.
Бо висохла криниця,
і напуваємо курей кров’ю.
А Півень клює золоті яблука,
Золоті яблука без зернят.
Клює і дивиться одним оком
на золоті яблука,
а другим — на Золоті Ворота.
Клює і кукурікає вовчим голосом. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
&
дощ цього вечора так
і не впав
люди повертались з кавʼярень
додому
хрущівки вкривала травнева імла
одяг погано сох на балконах
у тріщинах стін гніздились
джмелі
як кулі на загублених зимових
бушлатах
на кухнях чутно було сварки
сві�... See more &
дощ цього вечора так
і не впав
люди повертались з кавʼярень
додому
хрущівки вкривала травнева імла
одяг погано сох на балконах
у тріщинах стін гніздились
джмелі
як кулі на загублених зимових
бушлатах
на кухнях чутно було сварки
світло зʼявлялось у вікнах
поволі
вірш ніби піт стікав із чола
солоний і якийсь недоречний
та дощ того вечора так і не
впав
стояв над дахами
мов солдат зниклий безвісти.
& slice of life
невеликі червоні пожежні
гідранти -
перші паростки весни на
личакові
жінки торгують поруч
з ними городиною
чоловіки суворо
оцінюють поглядом
яскраві плями на тілі міста
наче нові точки на ґугл
картах
як тепер пиякам заблукати?
як собакам це все винюхати?
як водіям що проїжджають поруч
не повертати свої голови
і так наївно через це пропускати
жовтий сигнал світлофора
як сірому будинку навпроти
не скривитися своїми балконами
що наче сонцезахисні окуляри
схилилися на передніссі
як мені на це не зважати?
вулиця так давно не приносила
радість
ще від тоді як посеред літа
ми так і не змогли врешті
вирішити
для чого нам ці два румунські
крісла
які хтось старанно забув
на узбіччі
&
хороші хлопці помирають першими
допоки коти висиджують на теплих
капотах авто мою апатію
бо коли не навчився накладати
турнікет на своє попереднє
життя
то годі чекати що джа морант
зробить це за тебе
бачиш як хмари висять над
головою
ніби хтось недбало повісив натяжні
стелі
по всьому району
сьогодні день кращий за попередні
два
наприклад майже не крутиться
голова
чи то від сорому чи то з перепою
немає бажання стискати кулак
доки не відчуєш щось схоже на
співпереживання за людським
болем
джа морант згори забиває два
звісно в проході
звісно із фолом
хороші люди зникають а я
мабуть теж хороший але що із
того? ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
***
Вітя і до війни був дебілом.
Тупо по жизні, та плюс ще наркотики.
А скажуть: "От бач, що війна наробила!
Бідні наші, нещасні котики..."
Сірьога бухав, вважай, що з дитинства,
Раз пляшку замість гранати кинув.
А люди скажуть: "Як став ото триста,
Верну... See more ***
Вітя і до війни був дебілом.
Тупо по жизні, та плюс ще наркотики.
А скажуть: "От бач, що війна наробила!
Бідні наші, нещасні котики..."
Сірьога бухав, вважай, що з дитинства,
Раз пляшку замість гранати кинув.
А люди скажуть: "Як став ото триста,
Вернувся і з горя п'є без упину".
Славік сидів за вбивство і кражу.
Дому нема - хоч вертайся за ґрати.
Візьметься знов за своє, а скажуть:
"Це ж вони ТАМ всі навчились вбивати..."
А Вова, наприклад, був будівничий.
Вова, як Вова - людина проста.
Прийде з війни, відпочине як личить,
І піде робити нові міста.
Андрюха до справи візьметься знову,
Залишивши спогади в шанцях заритими,
І вулиці міст, що збудує Вова,
Андрюха засадить деревами й квітами.
Не менше, не більше - нам більше й не треба,
Дасть бог, коли вийдем живими із бою,
Повернемось якось додому й до себе,
Щоб стати нарешті самими собою.
На далекій-далекій планеті
Течуть молочні річки.
Живуть на далекій планеті
Задоволені всім чувачки.
Кожен день яке-небудь свято,
На роботу ніхто не йде,
З неба пада солодка вата,
Ковбаса на деревах росте.
І нема там царів і неволі,
І, звичайно, немає війни.
Всі дівчата, канєшно, голі.
В мужиків о-о-от такі пісюни!..
Але раптом хтось здуру чи з п’яну,
Чи ковбас переївши не в міру,
Скаже: «Знаєте, все в нас погано,
Бо нема у нас русского міра…»
І тоді пацифісти незграбні,
Наїжачившись миттю багнетами,
Бідолагу хапають за шкварні
Й люто пиздять всією планетою.
Потім тіло всіляко катують,
Потім вішають на ешафоті,
Потім десять разів четвертують,
Потім топлять його у болоті,
Можуть навіть іще розстріляти,
І закопують в діжці із гноєм.
Потомушо радість, малята,
Це лиш те, що дається з боєм.
(Зі збірки "Навісні пісні", 2018, видавництво "Люта Справа")
***
От повернуться хлопці з війни,
То вони вже покажуть!.."
Що вони там покажуть,
Боюсь уявити.
Хлопець, що прийде з війни,
В цьому сенсі
Не зробить нічого. Хіба що
Ляже собі і буде лежати.
В перервах, можливо, пити.
Хлопець, що прийде з війни,
В цьому сенсі
Не вдарить і палець об палець.
Не те щоб там типу
''Тягар на серці...'',
А просто, щоб всі від'їбались.
Прийде, якийсь взагалі нецікавий,
Не швидкий на язик,
Буде глушити літрами каву,
Просто тому, що звик,
Занурюватись у ванну,
Вивчати види безсоння,
Курити безперестану,
Ховаючи сигарету в долонях.
Хлопець, що прийде,
Захопиться дивною грою -
Не дивитись всередину себе
І на зоряне небо,
І більше ніколи не візьме до рук зброю,
Якщо, звичайно, на те не буде потреби. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Оновлений перелік авторів антології станом на 01.04.2024 р. | Apr 1 |
1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Бабіч Гліб
5. Багряна Аня
6. Багрянцева Олена
7. Бастюк Богдан
8. Баткіліна Юлія
9. Бедрик Юрій
10. Белей Лесь
11. Бик Олексій
12. Білецька Наталія
13. Богдан Світлана
14. Богуславська Валерiя<... See more 1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Бабіч Гліб
5. Багряна Аня
6. Багрянцева Олена
7. Бастюк Богдан
8. Баткіліна Юлія
9. Бедрик Юрій
10. Белей Лесь
11. Бик Олексій
12. Білецька Наталія
13. Богдан Світлана
14. Богуславська Валерiя
15. Боднар Мірек
16. Брагіна Ольга
17. Брацило Марина
18. Вировець Лариса
19. Вірлена Ната
20. Вольвач Павло
21. Галета Олена
22. Галицький Сергій
23. Галич Уляна
24. Ганзенко Олексій
25. Гаран Олена
21. Герасим'юк Василь
26. Германова Ольга
27. Гуменюк Борис
28. Гуцуляк Олег
29. Деяк Томаш
30. Дишкант Юхим
31. Дігай Тетяня
32. Дністровий Анатолій
33. Довган Ярослав
34. Дьомова Наталія
35. Жадан Сергій
36. Забужко Оксана
37. Ірванець Олександр
38. Калитко Катерина
39. Карпенко Олена
40. Карявка Віктор
41. Кичинський Анатолій
42. Кіяновська Маріанна
43. Клименко Наталя
44. Козаченко Іван
45. Коробчук Павло
46. Короненко Світлана
47. Короташ Олег
48. Корчинський Дмитро
49. Котович Іван
50. Коцарев Олег
51. Кочерга Світлана
52. Кривцов Максим
53. Круглов Віталій
54. Крук Галина
55. Кубай Данило
56. Кур’ята Ніна
57. Куценко Оксана
58. Ладиженський Олег
59. Лазірко Юрій
60. Лазуткін Дмитро
61. Лаюк Мирослав
62. Лишега Олег
63. Луків Микола
64. Лупиніс Анатолій
65. Лущевська Оксана
66. Лятуринська Оксана
67. Ляшкевич Володимир
68. Малишко Дмитро
69. Малігон Анна
70. Малкович Іван
71. Маринчак Наталка
72. Махно Василь
73. Мельників Ростислав
74. Михайленко Поліна
75. Мітров Ігор
76. Міхаліцина Катерина
77. Міхельсон Олександр
78. Мозолевський Борис
79. Мойсієнко Анатолій
80. Москалець Костянтин
81. Мулик Володимир
82. Назаренко Володимир
83. Нікітюк Марися
84. Нова Ванда
85. Новікова Ніка
86. Новіцька Ірина
87. Осадко Ганна
88. Осока Сергій
89. Павленко Марина
90. Павлюк Ігор
91. Павуляк Ярослав
92. Паливода Петро
93. Пилипенко Олександра
94. Поваляєва Світлана
95. Позаяк Юрко
96. Полежака Артем
97. Понасенко Артем
98. Пономаренко Ірина
99. ПРОЕКТ "AnnyBannyRa"
100. Романчук Леся
101. Роменська Інна
102. Рудик Дана
103. Рузвий Гнат
104. Руф Юрій
105. Савка Мар'яна
106. Саковець Ірина
107. Сахно Богдана
108. Сегеда Юрій
109. СеРж Ко
110. Серняк Любомир
111. Симоненко Василь
112. Скиба Роман
113. Слапчук Василь
114. Сорд Влад
115. Старовойт Ірина
116. Стефанович Олекса
117. Татчин Сергій
118. Терещенко Наталя
119. Терещук Василь
120. Тимченко Антоніна
121. Тітов Юрій
122. Триліс Василь
123. Тугай Андрій
124. Федорак Назар
125. Федюк Тарас
126. Фізер Лена
127. Фішбейн Мойсей
128. Фульмес Юлія
129. Фурса Наталка
130. Хмільовська Галина
131. Цілик Іра
132. Черняк Ярина
133. Чибісова Наталія
134. Чистяк Дмитро
135. Чорногуз Ярина
136. Чорноморець Надія
137. Чорнява жінка
138. Чубай Григорій
139. Чупа Олексій
140. Шевченко Володимир
141. Шошанні Микола
142. Шувалова Ірина
143. Шульга Віка
144. Anatoliy Anatoliy
145. Darwin Tremor ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
Марсове поле
1
Солдат стає перед жінкою на коліно,
як вона перед сином,
коли зав’язувала йому шнурки
у дитинстві.
Не дивиться жінці в очі,
як її син у дитинстві,
коли відчував провину.
Солдат каже:
Ось тобі, жінко, прапор.
Люби його.
2
... See more Марсове поле
1
Солдат стає перед жінкою на коліно,
як вона перед сином,
коли зав’язувала йому шнурки
у дитинстві.
Не дивиться жінці в очі,
як її син у дитинстві,
коли відчував провину.
Солдат каже:
Ось тобі, жінко, прапор.
Люби його.
2
Дала йому в дорогу свій дитячий малюнок.
Кольорова квітка
на цілу сторінку шкільного зошита
і напис:
«Бог обирігає нас».
Намалювала 15 років тому,
їй ще й семи не було.
Йому також.
Тепер собі думає -
смішно, звичайно, але думає собі -
а що,
якби написала без помилки?
3
Перед поверненням сина
їй приснилися бузьки.
І коли пішов її внук,
стара рано лягала спати
і пізно прокидалася.
А тепер вона часто приходить
на це поле.
Стоїть собі, дивиться.
Ніби от-от полетить.
Стоїть собі, дивиться.
Ніби великий бузьок,
який не хоче,
аби його втішили.
***
Передавай вітання дітям.
Кажи, що птаха в грудях
знов потягнула мене на Схід.
Хай не бояться.
Я знаю, ти не любиш птаху.
Але я не обирав між вами.
Просто вона прокидається,
розпрямляється,
а крила такі,
що як мені не піти?
Передавай кохання дітям,
як вони передають
малюнки нам із хлопцями.
І той,
де обведено 9 маленьких пальців,
а на десятому
закінчився фломастер.
І той,
який я в кітелі ношу ще з літа.
І особливо той,
на якому намальована маленька
дерев‘яна годівничка.
Він мій улюблений.
***
Перше до коринтян
Любов довготерпить, любов милосердствує,
не заздрить, любов не величається,
любов боїться тваринним страхом,
але продовжує йти,
любов могла б здатися, залишити все,
але продовжує йти.
А інколи в любові прострелені ноги,
або в ногах у любові осколки,
і ноги її стискають турнікети,
або ніг у любові більше немає.
Тоді любов несуть її друзі.
Любов риє окопи і живе в них,
і гризе у них лід із розрізаної пляшки,
коли хоче пити у мінус двадцять.
Любов виходить на бойові чергування,
піднімається на позиції
з грижами, з температурами, із простатитами,
із контузіями, з астмами і алергіями,
з високою імовірністю
не повернутися,
з думками про когось
найважливішого.
Все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить!
Любов розрізняє на слух
виходи градів, прильоти мін і рух танків.
Очі любові болять,
коли довго дивиться в тепловізор.
Прокидається любов уночі,
коли миші в бліндажі заповзають
під її бушлат.
Інколи любов
довго блює у посадці після важкого бою.
А інколи
любов закриває очі друзям своїм.
І загортає їх в спальники
і виносить.
Ніколи любов не перестає!
Хоч пророцтва й існують, та припиняться,
хоч мови існують, замовкнуть,
хоч існує знання, та скасується.
Бо інколи закінчується обстріл,
і любові закривають очі,
і друзі загортають її в спальники,
і виносять.
І тоді вона
переходить живим. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
Повітряна тривога по всій країні...
Повітряна тривога по всій країні
Так наче щоразу ведуть на розстріл
Усіх
А цілять лише в одного
Переважно в того, хто скраю
Сьогодні не ти, відбій
***
У весняне синє поле...
У весняне синє поле
... See more Повітряна тривога по всій країні...
Повітряна тривога по всій країні
Так наче щоразу ведуть на розстріл
Усіх
А цілять лише в одного
Переважно в того, хто скраю
Сьогодні не ти, відбій
***
У весняне синє поле...
У весняне синє поле
Вийде жінка в чорній сукні
Імена сестер кричати
Наче птах в порожнє небо
Викричить усіх із себе
Ту, що відлетіла швидко
Ту, яка про смерть благала
Ту, що не спинила смерть
Ту, яка чекає досі
Ту, яка усе ще вірить
Ту, що сорок днів мовчить
Викричить їх всіх у землю
Наче біль засіє в полі
З болю та імен жіночих
Виростуть їй нові сестри
знов співатимуть життя
Ну а що вона, ворона?
А вона навік в цім полі
Бо лиш крик її й тримає
Всіх цих ластівок в повітрі
Чуєш, як вона гукає
Всі по черзі імена?
***
Жінка розгублена біля чужого моря
жінка розгублена біля чужого моря
волосся розтріпане, кеди стоптані
шепоче ім'я обвітреними губами
тутешні думають: жінка втратила чоловіка
але я чула ім'я, яке вона вимовляє
це не ім'я чоловіка, це не ім'я дитини
вона стоїть над морем і кличе море
та море теж думає: жінка втратила чоловіка
море не озивається на ім'я незнайоме й дивне
тільки виносить мушлі й каміння гостре
тільки шепоче по-своєму, по-морському:
жінко, він ще до тебе повернеться,
твій Азов ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 18:55
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
ТРИ МЕДАЛІ В ШУХЛЯДІ
Хтось повернувся в Тернопіль
Хтось у Чернігів
Хтось у Полтаву
Хтось у Львів
Хтось залишився добивати свій вік на війні
І про неї складає свої пісні
Хтось стоїть уночі при світлі ліхтарів
Рахує в тумані зорі
Викурює п'я�... See more ТРИ МЕДАЛІ В ШУХЛЯДІ
Хтось повернувся в Тернопіль
Хтось у Чернігів
Хтось у Полтаву
Хтось у Львів
Хтось залишився добивати свій вік на війні
І про неї складає свої пісні
Хтось стоїть уночі при світлі ліхтарів
Рахує в тумані зорі
Викурює п'ять сигарет підряд у напівсні
А потім кричить на грім
Що лунає над ним
А потім мовчить -
Так як уміють мерці
Повільно з листопадом у міста входять дощі
Змивають слова з обличчя цієї землі
Він ніби мале дитя кутається в плащі
Він безликий - один
Але таких одиниць тисячі
Що залишилось зі слідом який вів його до вершин?
Що залишилося з ними
Після?
Хто повернувся з війни?
Вулиці тихі
Напередодні зими
Тумани наче змії
Повзуть і зливаються
З людьми
Про що цей вірш?
Цей вірш про війну.
Цей вірш про тріщину на зіниці
Про тріщину
І не одну
2021
***
вугіллям
листям
днем
забуттям
дивляться в очі
ночі
ці ночі
крізь греблі
заплави
крізь пальці
мости
все течуть
солоні сльози
лягають на руки
бинти
і вітер колише трави
і чується їхній спів
і трави говорять до неба
не зараз не зараз не
стій
чуєш мелодію снів?
говорять пташиним
говорять про біль
говорять:
і море знає
щось більше про сіль
***
квітень
заливаючи алкоголем черговий день
сидів у порожній кімнаті
говорив з мертвими
називав населені пункти
та позивні
(імена здавалося
стерті з пам'яті назавжди)
говорив з тими
хто вже не промовить
жодного слова
а потім різав пам'ять
на скибочки хліба
крихтами
падав
на підлогу
ніби вірш
і слова
між комами і крапками
ставали теж крихтами
які бабуся колись збирала
зі столу
і казала:
треба берегти ▲ Collapse
| | | | | Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія | Protemos translation business management system | Create your account in minutes, and start working! 3-month trial for agencies, and free for freelancers!
The system lets you keep client/vendor database, with contacts and rates, manage projects and assign jobs to vendors, issue invoices, track payments, store and manage project files, generate business reports on turnover profit per client/manager etc.
More info » |
| | CafeTran Espresso | You've never met a CAT tool this clever!
Translate faster & easier, using a sophisticated CAT tool built by a translator / developer.
Accept jobs from clients who use Trados, MemoQ, Wordfast & major CAT tools.
Download and start using CafeTran Espresso -- for free
Buy now! » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in Ukraine
